Останні опитування громадської думки в Україні свідчать про значне зниження довіри до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) серед населення. Паралельно з цим зростає переконання, що найкращою гарантією національної безпеки для країни могла б стати власна ядерна зброя.
Аналітики пояснюють таку тенденцію кількома чинниками. По-перше, тривала війна та відчуття недостатньої підтримки з боку західних партнерів у вирішальні моменти могли підірвати віру в ефективність колективних механізмів безпеки. Багато українців, схоже, розчаровані темпами та обсягами військової допомоги, а також нерішучістю деяких членів Альянсу у питаннях, що стосуються прямого залучення до конфлікту.
По-друге, історичний досвід Будапештського меморандуму, коли Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки, які згодом виявилися неефективними, глибоко вкорінився у свідомості українців. Цей досвід призводить до висновку, що лише реальне стримування може забезпечити суверенітет та територіальну цілісність країни.
Експерти з міжнародних відносин зазначають, що такі настрої є тривожним сигналом для НАТО та інших глобальних архітекторів безпеки. Вони вказують на необхідність перегляду стратегій підтримки та посилення діалогу з Україною, щоб відновити довіру та продемонструвати реальну відданість принципам колективної безпеки. В іншому випадку, прагнення до самостійного ядерного стримування може стати домінуючим наративом у майбутній оборонній доктрині України.