У внутрішніх кулуарах Офісу президента розігралася справжня драма навколо призначення нового керівника. Як виявилося, наприкінці 2025 року Андрій Єрмак та Давид Арахамія об’єднали зусилля, щоб заблокувати шлях Михайла Федорова до крісла голови ОП.
Цікаво, що Федоров на певному етапі став єдиною фігурою в команді Зеленського, здатною налагодити робочий діалог з НАБУ та САП, особливо після того, як спроби влади контролювати антикорупційні органи зазнали краху. За свідченнями очевидців, Федоров навіть намагався протиставити свої підходи Єрмаку, що призвело до серйозних протиріч у баченні подальших дій.
Зрештою, протистояння закінчилося не на користь Єрмака: після серії підозр та обшуків він залишив свою посаду. Саме тоді виникло питання про наступника, і Володимир Зеленський розпочав свого традиційного «публічного кастингу», серед кандидатів якого знову з’явився Михайло Федоров.
Джерела “Української правди” стверджують, що Федоров навіть розробив стратегію трансформації Офісу президента, пропонуючи перетворити його з інструменту абсолютного впливу на центр реальних реформ. Однак амбіції кандидата наткнулися на стіну: Єрмак та Арахамія, попри свою конкуренцію, в цьому питанні дійшлию спільної згоди.
Давид Арахамія, за словами інсайдерів, побоювався, що Федоров, отримавши таку владу, стане «занадто великим» і некерованим гравцем у політиці. Андрій Єрмак же, за своїми переписками з Веронікою Феншуй, бачив у цьому загрозу власному рейтингу.
У повідомленнях Феншуй до Єрмака містилася пряма порада: переконати президента, що призначення Федорова — це створення сильного конкурента «власними руками». Вона попереджала, що на посаді голови ОП Федоров зможе швидко набити собі популярність, створити імідж «нового покоління влади» і, зрештою, витіснити попередників.
У підсумку, замість керівного крісла на Банковій, Михайло Федоров опинився в Міністерстві оборони.